LabLynx Wiki

Частина серії статей на тему:
Індоєвропейці
Міграції індоєвропейців
Філологія Праіндоєвропейська мова Джерела Авеста Архаїчна латина Бегістунський напис Вірменська і Готська Біблія Глосарій Ендліша Іліада й Одіссея Давньоірландське письмо Лінійне письмо Б Лувійське письмо Огам Рігведа Руни Тохарське письмо Хетська література Граматика Словник Дієслова Займенники Іменники Корені Частки Числівники Фонетика Аблаут Вимова Голосні Приголосні
Мови Сучасні Албанська Вірменська Балто-слов'янські Балтійські • Слов'янські Германські Грецька Індоіранські Індоарійські • Іранські Італьські Романські Кельтські Мертві Анатолійські Палеобалканські Дакська • Іллірійська • Лібурнська • Месапська • Пеонійська • Фракійська • Фригійська Тохарські Гіпотетичні Греко-вірменська Греко-фракійська Греко-фригійська Дако-фракійська Індо-хетська Італо-кельтська Фрако-іллірійська Праалбанська Праанатолійська Прабалто-слов'янська Праслов'янська Правірменська Прагерманська Праскандинавська Прагрецька Праіндоіранська Праіранська Праітальська Пракельтська
Гіпотези походження Основні Курганна Номадична Міграційна Альтернативні Анатолійська Арктична Буковий аргумент Вірменська Індійська Меллорі Неолітичної креолізації Теорія палеолітичної безперервності Північноєвропейська
Археологія Мідно-кам'яна доба Праіндоєвропейці • Курган • Одомашнення коня Культури Афанасіївська Буго-дністровська Дніпро-донецька Майкопська Самарська Середньостогівська Трипільська Усатівська Хвалинська Черноводівська Шнурової кераміки Баденська Середньодніпровська Ямна Нижньомихайлівська Новотитарівська Бронзова доба Колісниця Культури Абашевська Андроновська Багатопружкової кераміки БМАК Гандхарська Дзвоноподібних келихів Зрубна Катакомбна Кулястих амфор Курганних поховань Лужицька Полів поховальних урн Полтавкинська Синташтинська Скандинавська Террамар Тшинецька Унетицька Шнурової кераміки Язька Ямна Залізна доба Культури Гальштатська Колхідська Північної чорної лощеної кераміки Сірої розмальованої кераміки Фрако-кімерійська Чорноліська Ясторфська
Народи Сучасні Албанці Вірмени Балти Кельти Германці Греки Індоарійці Іранці Романці Слов'яни Історичні Анатолійці Лувійці • Хетти Германці Іранці Алани • Кімерійці • Масагети • Мідійці • Парфяни • Перси • Саки • Скіфи Італіки Кельти Галли • Кельтібери • Острівні Палеобалканці Даки • Іллірійці • Пеонці • Фракійці • Фригійці Тохари Усунь Юечжі
Вірування Балтські Латиські • Литовські Германські Англо-саксонські • Скандинавські Грецькі Індійські Ведизм • Індуїзм Іранські Кельтські Бретонські • Ірландські • Корнвольські • Уельські • Шотландські Курдські Єзидизм • Ярсанізм Палеобалканські Албанські • Дацькі • Іллірійські • Фракійські Перські Зороастризм Давньоримські Скіфські Осетинські Слов'янські Хетські Культи Вогню Коня Сонцестояння Коляда • Купала Трупоспалення Саті
Дослідження Індоєвропеїстика Марія Ґімбутас Джеймс Патрік Меллорі «Енциклопедія індоєвропейської культури»
Категорія • Лінгвістика • Портал

Іллірі́йці (грец. Illyriói) — загальна назва широкого гурту індоєвропейських племен, що займали у давнину північний захід Балканського півострова від середньої течії Дунаю до Адріатичного моря (найзначніші з іллірійських племен: далмати, лібурни, істри, яподи, паннонці, дезітіати, пірусти, діціони, дарданці, ардієї, таулантії, плерєї та ін.) і частково південного сходу Апеннінського півострова (япіги, мессапи та ін.).

Перші згадки про іллірійців з'являються у грецьких авторів Гекатея Мілетського (VI ст. до н. е.) і Геродота (V ст. до н. е.). Археологічно іллірійці пов'язані з гальштатською культурою раннього заліза (до часу її розквіту в 700–400 р. до н. е. відносяться культові повозки, керамічне та бронзове начиння з фігурами та рельєфними фризами, прикраси). У VII–III ст. до н. е. на території розселення іллірійців греки заснували ряд торговельних і землеробських поселень-колоній. Спочатку іллірійці споруджували фортеці, фортеці з необробленого каменя, а пізніше почали під грецьким впливом викладати стіни з тесаних квадрів, прикрашати святилища скульптурою.

На початку III ст. до н. е. в іллірійські волості вторглися кельти, частково відтіснивши іллірійців, частково піддавши їх кельтизації (утворилася група ілліро-кельтских племен). У III ст. до н. е., коли іллірійці зіткнулися з римлянами, вони знаходилися в основному на стадії розладу первинно-громадських стосунків (у південноіллірійських племен виникли перші ранньокласові утворення іще раніше: в IV ст. до н. е. у єнхеліїв і у 2-й половині IV ст. до н. е. у тавлантіїв, в середині III ст. до н. е. в ардіїв).

Підпорядкувавши сусідні племена, ардії утворили велику державу зі столицею в Ськодре (сучасний Шкодер). У результаті так званих Іллірійських воєн (у 229–228, 219, 168–167 рр. до н. е.) між ардіями та римлянами територія держави ардіїв була завойована римлянами (167 р. до н. е.) і увійшла до складу римської провінції Македонія (148 р. до н. е.). Північні області узбережжя, населені лібурнами, далматами і яподами, були завойовані римлянами в II–I ст. до н. е.; остаточно вони були завойовані під час Іллірійськой війни 35–33 рр. до н.е. Тоді ж були завойовані й племена панонців на середній Саві. У 13–9 рр. до н. е. римлянами були завойовані племена на північ від Сави аж до середньої течії Дунаю. Племена внутрішньої Далмації (дезитіати, пірусти і ін.) були скорені римлянами в ході придушення паноно-далматського повстання 6–9 років. Іллірійці зазнали швидкої та сильної романізації (особливо на узбережжі та в містах). У ході Великого переселення народів іллірійці остаточно асимілювались; поступово зникла і стародавня іллірійська мова. За нащадків стародавніх іллірійців деякі учені вважають сучасних албанців. Пам'ятники культури іллірійців збереглися в Австрії, Італії, Албанії, в країнах колишньої Югославії.

Іллірійці були вмілими кораблебудівниками, моряками та, можливо, піратами.

Іллірійцями називали православних слов'ян Угорщини, головним чином хорватів, що не прийняли унії в XVII та XVIII століттях.

• Норик (країна)
• Іллірія

• Свиридова И. Н., «Иллирийские племена в конце I века до нашей эры — в начале I века нашей эры», 1960.
• Budimir М., Iliri i prailiri, «Vjesnik za arheologiju i historiju dolmatinsku», 1952.
• Stipčevič A., O umjetnosti starih ilira, «Republika», Zagreb, 1960, broj 1, s. 16-17.
• Alföldy G., Bevőlkerung und Gesellschaft der rőmischen Provinz Dalmatien, Bdpst, 1965.
• Stipčevič A., Bibliographia illyrica, Sarajevo, 1967.

• Іллірійська мова // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 208. — ISBN 978-966-439-921-7.
• Фотоматеріал [Архівовано 8 вересня 2007 у Wayback Machine.] (англ.)
• Іллірія та іллірійці [Архівовано 22 травня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
• Нові знахідки іллірійських кораблів віком близько 2200 років (рос.)

Це незавершена стаття з етнології. Ви можете допомогти проєкту, .