Lazarus
Lazarus 0.9.30.4RC1
ТипІСР
РозробникCliff Baeseman, Shane Miller, Michael A. Hess + учасники проекту
Стабільний випуск2.0.2 (16 квітня 2019; 5 років тому (2019-04-16))
ПлатформаMacintosh, PC, кишеньковий комп'ютер, мобільний телефон, планшетний комп'ютер і робоча станція
Операційна системаБагатоплатформність
Мова програмуванняObject Pascal і Pascal
Українська моватак[1]
ЛіцензіяGNU GPL
Репозиторійgitlab.com/freepascal.org/lazarus
Вебсайтlazarus-ide.org

Lazarus — вільне середовище розробки програмного забезпечення для компілятора Free Pascal Compiler. Інтегроване середовище розробки надає можливість багатоплатформової розробки застосунків у Delphi-подібному оточенні.

Дозволяє відносно легко переносити Delphi-програми з графічним інтерфейсом у різні операційні системи: Linux, FreeBSD Mac OS X, Microsoft Windows.[1]

Функції

Заснований на бібліотеці візуальних компонентів Lazarus Component Library (LCL). В наш час[коли?] практично повністю підтримує віджети Win32, GTK1, GTK2, Carbon. Розробляються віджети Qt і WinCE.

  • Підтримує перетворення проектів Delphi
  • Реалізований базовий набір елементів керування
  • Редактор форм і інспектор об'єктів максимально наближені до Delphi
  • Вбудований налагоджувач
  • Простий перехід для Delphi-програмістів завдяки близькості LCL до VCL
  • Повністю юнікодний (UTF-8) інтерфейс і редактор, тому відсутні проблеми з портуванням коду, що містить національні символи
  • Потужний редактор коду, що включає систему підказок, гіпертекстову навігацію по вихідних текстах, автозавершення коду і рефакторинг
  • Форматування коду «з коробки», використовуючи механізми Jedi Code Format
  • Підтримка двох стилів асемблера: Intel і AT&T (підтримуються на рівні компілятора)
  • Підтримка багатьох типів синтаксису Pascal: Object Pascal, Turbo Pascal, Mac Pascal, Delphi (підтримуються з боку компілятора)
  • Має власний формат керування пакунками
  • Автозбирання самого себе (під нову бібліотеку віджетів) натисненням однієї кнопки
  • Підтримувані для компіляції ОС: Linux, Microsoft Windows (Win32, Win64), Mac OS X, FreeBSD, WinCE, OS/2

Недоліки

  • Немає повної сумісності з Delphi (хоча на відміну від Delphi надає можливість створювати мультиплатформні застосунки)
  • За стандартних налаштувань скомпільований файл має дуже великий розмір, тому що містить налагоджувальну інформацію. Насправді це не є недоліком, оскільки легко виправляється: досить вказати компілятору додатковий ключ -Xg (Використати зовнішній файл налагоджувальних символів) і -Xs (Вирізати символи з виконуваного файлу). Однак це може бути абсолютно не очевидним для програмістів-новачків, хоча ці налаштування доступні і в графічному інтерфейсі (Проєкт -> Параметри проєкту -> Параметри компілятора -> Зневадження) і, навіть у цьому випадку, виконуваний файл (принаймні, під Windows) помітно перевершує розміром згенерований Delphi, що значною мірою можна компенсувати пакувальниками. Для створення невеликих застосунків альтернативою Лазарус може служити MSE.
  • Відсутність повноцінної документації. Хоча документація до самого компілятора доступна онлайн, або в PDF/HTML документах, а документація до Lazarus доступна у вигляді вікі-підручників, які можуть редагувати самі користувачі[2]
  • Немає повноцінної підтримки COM (реалізована тільки підтримка методів), що не дивно, оскільки сфера інтересів розробників Lazarus лежить в галузі кросплатформного програмування, а не в галузі взаємодії з Windows-застосунками.
  • Налагоджувач не дозволяє переглядати значення властивостей об'єктів під час налагодження, тільки змінних і полів об'єктів.

Програмне забезпечення, розроблене в Lazarus

Ліцензія

Lazarus розповсюджується на умовах GNU General Public License, а значна частина бібліотек, зокрема LCL — на умовах м'якшої GNU Lesser General Public License.

Див. також

Примітки

  1. Для створення нових застосунків (після короткого ознайомлення з відмінностями від Delphi) можна також використовувати альтернативне кросплатформове середовище розробки для FreePascal — MSE.
  2. Учебники и справочники по Lazarus. Архів оригіналу за 29 листопада 2010. Процитовано 4 грудня 2010.

Посилання