Practical Applications of a SDMS (Scientific Data Management System)

Цнотли́вість (від пол. cnota, спор. з укр. чеснота)^[1] або неза́йманість (англ. virginity) — стан жіночого та чоловічого організмів до першого сексуального контакту. Термін «незайманий(-на)» вживається щодо людей, які не мали сексуального досвіду. Традиційно цнотливими називають людей, які не практикували сексуальні контакти з проникненням. У деяких суспільствах цінується статус цнотливості щодо жінок, особливо в поглядах на секс до шлюбу.

Гімен (вагінальна корона) — еластична рудиментарна складка слизової оболонки, що прикриває вагінальний отвір. Гімен варіює за формою і кількістю отворів, необхідних для виведення з організму вагінальних виділень, і при першому вагінальному сексі за недостатньої прелюдії, лубрикації, надто жорстких фрикцій може пошкоджуватися пенісом: кровоносні судини у гімені розриваються із невеликою кровотечею в результаті. Якщо це ставалося, такий секс називали дефлорацією.

Статевий акт не є єдиним способом ушкодження гімену: при фізичних вправах (зокрема, їзді верхи), використанні тампонів чи менструальної чаші, гінекологічних оглядах можуть непомітно протягом пубертату відбуватися аналогічні зміни в ньому.^[2] І навпаки, відомі випадки непошкодженого гімену навіть при народженні дитини.^[2] Тож цілісність гімену не є індикатором цноти.^[2]

З іншого боку, при досягненні статевої зрілості гімен під впливом естрогенів стає достатньо еластичним, щоб забезпечити коїтус без травмування жінки. Тому кровотеча під час першого статевого акту необов'язкова і означає скоріше слабкий рівень збудження жінки (що проявляється в нестачі вагінальної лубрикації та слабкій ерекції її геніталій), або занадто жорсткі маніпуляції пенісом, асоційовані з сексуальним насильством щодо жінок як нормою сексуальної взаємодії в традиційних суспільствах.

Проте саме неушкоджений гімен культурно розглядався як фізичне свідоцтво невинності в широкому сенсі^[2], а кровотеча при дефлорації — як доказ позбавлення цноти у жінок. Гімен називали "дівочою плівою", позбавлення цноти її "втратою", партнера (в просторіччі) «віднімаючим» цноту партнерки.

Втрата цноти при першому сексуальному досвіді історично інтерпретувалася більшістю культур як важлива життєва віха в залежності від культурного сприйняття, яке історично зазнавало сильного впливу гендерних ролей. Так, для чоловіків втрата цноти частіше асоціювалася з гордістю, ініціацією, переходом у більш привілейований символічний стан, а для жінок — з соромом, втратою, пониженням соціального статусу (див. Слатшеймінг і Подвійні стандарти).

Але у традиційному суспільстві саме жіноча дошлюбна незайманість була неодмінною чеснотою. З нею пов'язували унікальні особистісні якості, магічні властивості та здібності. Богоматір (Діва Марія) у християнській традиції була цнотливою навіть у шлюбі і після зачаття. Для обґрунтування необхідності жіночої дошлюбної цноти використовувалися псевдонаукові теорії (такі, як телегонія).

У багатьох суспільствах дівчат, що займались дошлюбним сексом, стигматизували: наприклад, в Україні існував звичай вимазувати дьогтем їхні ворота^[3], а якщо дівчина народжувала дитину поза шлюбом, їй обрізали коси і покривали голову хусткою (звідси «покритка»). Для збереження гімену до шлюбу на теренах України неодружені парубки та дівчата грали у притули.

Перевірка новоспеченої дружини на цілість гімену була важливим елементом шлюбних обрядів багатьох народів, у тому числі й українського. Оскільки свідоцтвом втрати жіночої цноти вважалася кровотеча після статевого акту, сліди крові на білизні після першої шлюбної ночі мали її демонструвати^[4].

З перевіркою цноти пов'язаний український весільний обряд комори. В традиційних українських уявленнях дівоча цнота порівняється з калиною. В коморі стелили молодим шлюбну постіль. Сорочку молодої зі слідами крові від дефлорації («червцю»)^[5] після першої шлюбної ночі була свідоцтвом незайманості нареченої до шлюбу. Як символ дотриманого дошлюбного дівоцтва уранці вивішували корогву — шматок червоної тканини^[6]. Відсутність «калини» була ганьбою для молодої: з короваю викидали калину, топтали її, а замість неї встромлювали гілку сосни або руту: «Наша молода не принесла калини — їй прикраси не треба», співаючи при цьому: «Ой, щоб тобі да морозоньку, що заморозив калиноньку, да засмутив да родиноньку». Вираз «згубити (стратити) калину» означав «втратити цноту», а «ламати (ломити, сікти) калину» — «позбавляти цноти»^[7][8].

Так звані вбивства честі, досі поширені в ряді країн, вчиняє громада або родина жінки, яку підозрюють у "недостойній" поведінці, зокрема, в дошлюбному сексі.

Поширений стереотип старої діви приписував жінкам, які в зрілому віці уникають шлюбу та/або сексуальних стосунків з чоловіками, цілий спектр негативних якостей.

Цнотливість жінок після 25 років не обов'язково пов'язана з асексуальністю. Лише 10% дівчат не відчувають сексуальних потреб; у решти вони проявляються в будь-якій формі, приблизно половина мали відчуття, пов'язані з оргазмом, в тому числі під час мастурбації^[9]. 8 % цнотливих жінок є такими лише чисто анатомічно, оскільки практикують сексуальні контакти різного роду: трибадичні, оральні, анальні. У числі причин, крім пуританського виховання, сексуальне насильство в дитячому та підлітковому віці (у 15,5 % в біографії присутній замах на зґвалтування у 15-19 років, а 9 % зазнали розпусних дій в більш ранньому віці). Можливий вплив усвідомлюваних і неусвідомлюваних лесбійських потягів, що придушуються в рамках пуританської культури: 18,5 % цнотливих жінок мають усвідомлений гомоеротичний потяг.

З сексуальною революцією ХХ століття значення дошлюбного й позашлюбного сексу зазнало змін, а впровадження доступної контрацепції підштовхнуло ревізію стереотипів про жіночу сексуальність. Феміністки другої хвилі деконструювали суспільні наративи засудження жінок за сексуальну активність та досвід, які є схвалюваними для чоловіків: секс до шлюбу та поза ним, більша кількість сексуальних партнерів і партнерок, відкриті стосунки, проміскуїтет, увівши такі поняття, як слатшеймінг, контроль жіночої сексуальності.

З прогресом в області гендерної рівності та сексуальної освіти вплив традиційних або нав'язаних релігією гендерних стереотипів ослаблюється, зокрема, й щодо цноти.

Феміністичні мовні реформи в різних країнах змінюють лексику щодо цноти, яка закріплює шкідливі для жінок практики та стереотипи. Так, шведська Асоціація сексуальної освіти в рамках мовного планування щодо змін мізогінного підтексту в лексиконі висунула слово на зміну mödomshinna («дівоча пліва») слово slidkrans («вагінальна корона»). Нове слово складається з двох частин: slid, що значить „вагінальна“, та krans — „корона“. Воно позбавлене конотацій ідеології цноти і честі, наявних у mödomshinna.

Попри це, у менш демократичних суспільствах попит на цноту досі високий, завдяки чому сучасна пластична хірургія пропонує операції з відновлення гімену (гіменопластика).

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Цнота

• Цнота Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — 416с. ISBN 978-966-485-156-2