Type a search term to find related articles by LIMS subject matter experts gathered from the most trusted and dynamic collaboration tools in the laboratory informatics industry.
 | |
| Розширення файлу: | .json |
|---|---|
| MIME-тип: | application/json |
| Узагальнений ідентифікатор типу: | public.json |
| Тип формату: | Data interchange |
| Розширений з: | JavaScript |
| Стандарт(и): | RFC 7159, ECMA-404 |
| Сайт: | json.org |
JSON (англ. JavaScript Object Notation, укр. запис об'єктів JavaScript, вимовляється джéйсон[1]) — це текстовий формат обміну даними між комп'ютерами. JSON базується на тексті, може бути прочитаним людиною. Формат дає змогу описувати об'єкти та інші структури даних. Цей формат використовується переважно для передавання структурованої інформації через мережу (завдяки процесу, що називають серіалізацією).
Розробив і популяризував формат Дуглас Крокфорд.
JSON знайшов своє головне призначення в написанні вебпрограм, а саме при використанні технології AJAX. JSON, що використовується в AJAX, виступає як заміна XML (використовується в AJAX) під час асинхронного пересилання структурованої інформації між клієнтом та сервером. При цьому перевагою JSON перед XML є те, що він дозволяє складні структури в атрибутах, займає менше місця і прямо інтерпретується за допомогою JavaScript в об'єкти.
JSON з'явився через необхідність обміну даними із сервером у реальному часі без використання плагінів для браузерів, flash-додатків або Java-аплетів, які використовувались скрізь на початку 2000-х років.
Дуглас Крокфорд був тим, хто активно просував новий на той час формат. Він із колегами хотів створити технологію, яка використовувала б можливості звичайного браузера і давала б веброзробникам можливість створювати вебдодатки із постійним двостороннім зв'язком із вебсервером. JSON вперше був використаний в проекті в Communities.com для Cartoon Network, він дозволяв обмінюватися повідомленнями й одночасно маніпулювати DHTML-елементами.
Вебсайт JSON.org було запущено 2002 року. У грудні 2005 року Yahoo! почав переводити деякі зі своїх вебсервісів на роботу з JSON. Google взявся до роботи з технологією у своєму вебпротоколі GData у грудні 2006 року.
За рахунок своєї лаконічності в порівнянні з XML, формат JSON може бути більш придатним для серіалізації складних структур.
Якщо говорити про вебзастосунки, у такому ключі він доречний у задачах обміну даними як між браузером і сервером (AJAX), так і між самими серверами (програмні HTTP-інтерфейси). Формат JSON так само добре підходить для зберігання складних динамічних структур у реляційних базах даних або файловому кеші.
var ajaxData = '{"name": "wiki", "fname": "pedia", "rates": [1, 4, 5, 6]}'
var ajaxObj = JSON.parse(ajaxData)
alert(ajaxObj.name + ajaxObj.rates[2]) /* Виведе «wiki5» */
JSON будується на двох структурах:
У JSON використовуються такі їхні форми:
{ і закінчується символом }. Кожне значення слідує за : і пари назва/значення відділяються комами. Як значення можуть виступати[ і закінчується символом ]. Значення відділяються комами.\. Символи представляються простим рядком.Тип Рядок (String) дуже схожий на String в мовах C і Java. Число теж дуже схоже на C- або Java-число, за винятком того, що вісімкові та шістнадцяткові формати не використовуються. Пропуски можуть бути вставлені між будь-якими двома лексемами.
Наведений нижче приклад показує JSON представлення об'єкта, що описує людину. В об'єкті є рядкові поля імені і прізвища, об'єкт, що описує адресу, і масив, що містить список телефонів.
{
"firstName": "Іван",
"lastName": "Коваленко",
"address": {
"streetAddress": "вул. Грушевського 14, кв.101",
"city": "Київ",
"postalCode": 21000
},
"phoneNumbers": [
"044 123-1234",
"050 123-4567"
]
}
Наступний фрагмент коду JavaScript показує, як клієнт може використати XMLHttpRequest для запиту об'єктів у форматі JSON із сервера. Серверна частина коду пропущена, вона просто повертає на запит URL рядок у JSON форматі.
var the_object;
var http_request = new XMLHttpRequest();
http_request.open( "GET", url, true );
http_request.send(null);
http_request.onreadystatechange = function () {
if ( http_request.readyState == 4 ) {
if ( http_request.status == 200 ) {
the_object = JSON.parse(http_request.responseText);
} else {
alert( "There was a problem with the URL." );
}
http_request = null;
}
};
Треба відзначити, що тут використання XMLHttpRequest не є крос-браузерним (за деталями звертайтеся на сторінку XMLHttpRequest), і код зазнаватиме незначних модифікацій у різних версіях оглядачів Internet Explorer, Opera, Safari або Mozilla. Використання запиту XMLHttpRequest обмежено правилом одного джерела (same origin policy): URL, що відповідає на запит, має посилатися на той же сайт, що обслуговує сторінку, що ініціювала запит.
Оглядачі можуть також використовувати тег <iframe> для асинхронного запиту JSON-даних в кросс-браузерному варіанті, або використати просте перенаправлення <form action="url_to_cgi_script" target="name_of_hidden_iframe">. Такий підхід був поширений до приходу популярного нині запиту XMLHttpRequest.
Динамічний тег <script> також можна використати для підвантаження JSON-даних. Ця техніка можлива, щоб обійти надто суворе правило одного джерела, але вона не є безпечною. Запит JSONRequest пропонується, як безпечніша альтернатива.
Хоча JSON призначений для передавання даних в серіалізованому вигляді, його синтаксис відповідає синтаксису JavaScript і це створює низку проблем безпеки. Часто для обробки даних, отриманих від зовнішнього джерела у форматі JSON, до них застосовується функція eval() без якої-небудь попередньої перевірки.
eval()Оскільки JSON представляється синтаксично правильним фрагментом коду JavaScript, природним способом розбору JSON-даних в JavaScript-програмі є використання вбудованої в JavaScript функції eval(), яка призначена для обчислення JavaScript-виразів. При цьому підході відпадає необхідність у використанні додаткових парсерів.
Техніка використання eval() робить систему вразливою, якщо джерело JSON-даних, що використовуються, не відноситься до надійних. Такими даними може виступати шкідливий JavaScript-код для атак за допомогою ін'єкції коду. За допомогою цієї вразливості можливо здійснювати крадіжку даних, підробку автентифікації. Проте, вразливість можна усунути за рахунок використання додаткових засобів перевірки даних на коректність. Наприклад, до виконання eval() отримані від зовнішнього джерела дані можуть перевірятися за допомогою регулярних виразів. У RFC, що визначає JSON[2] пропонується використовувати такий код для перевірки його відповідності формату JSON
const my_JSON_object = !(/[^,:{}\[\]0-9.\-+Eaeflnr-u \n\r\t]/.test(
text.replace(/"(\\.|[^"\\])*"/g, ''))) &&
eval('(' + testedData + ')');
Як безпечніша альтернатива eval() була запропонована нова функція parseJSON(), здатна обробляти тільки JSON-дані. Вона була представлена в четвертій версії стандарту ECMAScript і описана в статті під назвою «JSON: Знежирена альтернатива XML»[3].
Для синтаксичного розбору JSON може використовуватися функція JSON.parse[4].
Останні[коли?] версії веббраузерів мають вбудовану підтримку JSON і здатні його обробляти без виклику функції eval(), що призводить до описаної проблеми. Обробка JSON у такому разі зазвичай здійснюється швидше. Так у червні 2009 року вбудовану підтримку JSON мали такі браузери:
Принаймні дві популярні бібліотеки JavaScript використовують вбудований JSON у разі його доступності:
Непродумане використання JSON робить сайти вразливими до підробки міжсайтових запитів (CSRF або XSRF)[10]. Оскільки тег <script> допускає використання джерела, що не належить до того ж домену, що і використовуваний ресурс, це дозволяє виконувати код даних, представлених у форматі JSON, в контексті довільної сторінки, що робить можливою компрометацію паролів або іншої конфіденційної інформації користувачів, що пройшли авторизацію на іншому сайті.
Це є проблемою тільки у разі вмісту в JSON-даних конфіденційної інформації, яка може бути компрометована третьою стороною і якщо сервер розраховує на політику одного джерела, блокуючи доступ до даних при виявленні зовнішнього запиту. Це не є проблемою, якщо сервер визначає допустимість запиту, надаючи дані тільки у разі його коректності. HTTP cookie не можна використовувати для визначення цього. Виключне використання HTTP cookie використовується підробкою міжсайтових запитів.
JSONP або «JSON з підкладкою» є розширенням JSON, коли назва функції зворотного виклику вказується як вхідний аргумент. Спочатку ідея була запропонована в блозі MacPython в 2005 році[11], і в наш час[коли?] використовується багатьма Web 2.0 застосунками, такими, як Dojo Toolkit Applications, Google Toolkit Applications[12] і zanox Web Services. Подальші розширення цього протоколу були запропоновані з урахуванням введення додаткових аргументів, як, наприклад, у разі JSONPP[13] за підтримки вебсервісів S3DB.
Оскільки JSONP використовує скрипт-теги, виклики по суті відкриті світові. З цієї причини JSONP може бути недоречними для зберігання конфіденційних даних[14].
Включення скриптових тегів від віддалених сайтів дозволяє їм передати будь-який контент на сайті. Якщо віддалений сайт має вразливості, які дозволяють виконати ін'єкції JavaScript, то початковий сайт також може бути ними зачеплений.
BSON — це бінарна форма представлення простих структур даних і асоціативних масивів (які називають об'єктами або документами). Назва «BSON» заснована на визначенні JSON і неофіційно означає «Binary JSON» (бінарний JSON).
HOCON ("Human-Optimized Config Object Notation") - формат для людиночитанних даних[en], який є надмножиною JSON.[15]
Стандарт JSON не описує посилання на інші об'єкти або частини, але існує чернетка стандарту IETF для посилань на об'єкти на основі JSON.[26] Посилання дозволяють здійснювати трансклюзію — вставляти одні документи в інші.
JSON Reference — це JSON-об'єкт з ключем $ref (всі інші ключі ігноруються) і значенням стрічкового типу що містить URI, наприклад[26]:
{ "$ref": "http://example.com/example.json#/foo/bar" }
Якщо URI містить ідентифікатор фрагмента[en] (в прикладі вище "/foo/bar"), він інтерпретується як JSON Pointer[26].
Модуль dojox.json.ref в Dojo toolkit, забезпечує підтримку декількох форм JSON Reference[27].
https://tools.ietf.org/html/draft-ietf-appsawg-json-pointer-04 [Архівовано 14 грудня 2018 у Wayback Machine.]
Детальніше: Порівняння форматів серіалізації даних[en]
Як функціонально, так і синтаксично JSON є підмножиною мови YAML. Зокрема, специфікація YAML 1.2 указує, що «будь-який файл у форматі JSON є коректним файлом у форматі YAML»[28]. Найпоширеніший парсер YAML здатний обробляти й JSON[29]. Специфікація YAML до версії 1.2 не повністю покривала JSON, насамперед через відсутність рідної підтримки UTF-32 в YAML, а також вимоги пропуску після роздільника-коми. Крім того, специфікація JSON включала коментарі в стилі /* */.
Найважливішою відмінністю YAML є набір розширень синтаксису, для яких немає аналогів у JSON:
JSON Schema — одна з мов опису структури JSON документа. Використовує синтаксис JSON. Базується на концепціях XML Schema, RELAX NG, Kwalify. JSON Schema — самоописова мова: при її використанні для обробки даних і опису їхньої допустимості можуть використовуватись однакові інструменти серіалізації/десеріалізації[30].
LIMS forum content by LIMS forum members is licensed under a Creative Commons Attribution-NonCommercial-ShareAlike 4.0 International License. Based on a work at www.limsforum.com.