Type a search term to find related articles by LIMS subject matter experts gathered from the most trusted and dynamic collaboration tools in the laboratory informatics industry.
Філіп Джонсон | |
---|---|
англ. Philip Cortelyou Johnson англ. Philip Cortelyou Johnso | |
Народження | 8 липня 1906[1][2][…] |
Смерть | 25 січня 2005[6][1][…] (98 років) |
Країна (підданство) | США[7] |
Навчання | Гарвардська вища школа дизайнуd, Гарвардський університет і Hackley Schoold |
Діяльність | архітектор, мистецтвознавець |
Архітектурний стиль | постмодерна архітектура |
Найважливіші споруди | Кришталевий собор і Philip Johnson Housed |
Членство | Американська академія мистецтв та літератури і Американська академія мистецтв і наук |
Нагороди | |
Батько | Homer H. Johnsond[8] |
Мати | Louise Johnsond[8] |
Філіп Джонсон у Вікісховищі[9] |
Філіп Джонсон (англ. Philip Johnson; 8 липня 1906 — 25 січня 2005) — архітектор США, що мав значний вплив на розвиток американської та світової архітектури[10]. Лауреат Прітцкерівської премії (1979)[11].
Вивчав історію та філософію у Гарварді, але в 1928 весь хід його життя змінила зустріч з Людвігом Міс ван дер Рое. Після повернення з поїздки по Європі Джонсон першим познайомив американців з теоретичними побудовами Міс ван дер Рое, Гропіуса і Ле Корбюзьє — архітекторів, для позначення стильової приналежності яких Джонсон при складанні каталогу Музею сучасного мистецтва в 1932 р. ввів в обіг термін «інтернаціональний стиль».
Ставши на чолі архітектурного підрозділу Музею сучасного мистецтва, Джонсон сприяв пропаганді архітектурного модернізму в Америці, написав ґрунтовну монографію про Міс ван дер Рое і переконав його переїхати в США. На території своєї садиби в штаті Коннектикут він втілив ідеї Міс ван дер Рое архітектурного мінімалізму при проектуванні «Скляного будинку» (1949). З цього часу він почав працювати архітектором-практиком, створивши разом з Місом такий яскравий зразок «інтернаціонального стилю», як хмарочос Сігрем-білдінг у Нью-Йорку (1956).
У міру падіння популярності «інтернаціонального стилю» в 1960-ті адаптувався до нових віянь. У його проектах з'являються вигнуті лінії і алюзії до історичних архітектурних стилів, властиві постмодерну. У 1968 разом з Джоном Берджи заснував власне архітектурне бюро. Спільні проекти Джонсона і Берджи численні — це і будівля корпорації SONY в Нью-Йорку (1984), і Вільямс Тауер в Х'юстоні (1983), і Ліпстік-білдінг на Мангеттені (1986), і Ворота Європи в Мадриді (1996) .