Type a search term to find related articles by LIMS subject matter experts gathered from the most trusted and dynamic collaboration tools in the laboratory informatics industry.
Ва́льтер Ґро́піус (нім. Walter Adolph Georg Gropius; 18 травня 1883, Берлін — 5 липня 1969, Бостон) — німецький архітектор, засновник стилю «Баугауз».
Народився в Берліні в сім'ї архітекторів. Брат його діда — відомий архітектор Мартін Ґропіус. Його батько — Вальтер Ґропіус — був таємним радником з питань будівництва в Німецькій імперії.
У 1903 році вступає вчитися на архітектора в Мюнхені, а пізніше продовжує навчання в Берліні.
1907 року Ґропіус розпочав працювати в майстерні Петера Беренса, де разом з ним працювали такі відомі архітектори, як Людвіг Міс ван дер Рое і Ле Корбюзьє.
У 1910 році, після трьох років роботи з Беренсом, Ґропіус починає самостійну роботу як дизайнер і архітектор. Як дизайнер він проєктує внутрішнє обладнання, шпалери, серійні меблі, автокузовови й тепловози. Його першою значною архітектурної роботою став будинок взуттєвої фабрики «Фагус» — «Fagus-Werke» в місті Альфельд-на-Лайне. Цю фабрику він проєктував разом з Адольфом Майєром. Фабричну будівлю вважають відправною точкою в його подальшій діяльності з розвитку архітектури зі скла і сталі, пізніше названої «архітектурою модернізму», а в 1920-ті роки об'єднується під загальними поняттями «Нове будівництво» (нім. Neues Bauen) та «Нова речевість» (нім. Neue Sachlichkeit).
Для виставки Німецького союзу ремісничих підприємств (нім. Deutsches Werkbund), що проходила в 1914 році в Кельні, Ґропіус з Майєром разом будують «Зразкову фабрику» (нім. Musterfabrik), яка пізніше також мала значний вплив на сучасну архітектуру. Особливістю цієї будівлі є круглі засклені вежі сходів, які в 1920-их роках і пізніше стали популярним художнім елементом у Еріха Мендельзона в його універсальних магазинах.
Довгі роки Ґропіуса пов'язували дружні відносини з Феліксом Ауербахом, професором фізики в Єнському університеті, де він спроєктував і побудував для подружжя Ауербах житловий будинок.
Перша Світова війна перервала кар'єру Ґропіуса. Призваний негайно як резервіст Ґропіус воював на Західному фронті у званні старшини, був поранений і ледь не загинув[3].
Після Першої світової війни Ґропіус стає засновником «Баугаузу». Школа Баугауз була створена у Веймарі у 1919 році внаслідок об'єднання Саксонсько-Веймарської Вищої школи образотворчих мистецтв і заснованої Анрі Ван де Вельде Саксонсько-Веймарської школи прикладного мистецтва. Будучи ініціатором створення нового навчального закладу, А. Ван де Вельде пропонує на посаду керівника кандидатуру молодого берлінського архітектора Вальтера Ґропіуса. Ґропіус обіймає посаду директора спочатку у Веймарі (до 1926 р.) і після цього в Дессау. 1928 року він передає пост швейцарському містобудівнику Майєру, який був відправлений у відставку з політичних причин у 1930 році. Людвіг Міс ван дер Рое керував Баугаузом аж до його закриття у 1932 році.
З 1926 році Ґропіус інтенсивно займається масовим житловим будівництвом, рішенням містобудівних і соціальних проблем, виступає за раціоналізацію будівництва. Він виконує численні проєкти житлових будинків: селище Дессау-Тертен (1926–1931), район Даммершток у Карлсруе (1928–1929), житловий квартал у берлінському районі Сіменсштадт (1929–1930) та проєкт «Берегова забудова озера Ванзеє» в Берліні (1930–1931).
У 1934 році після нападів націонал-соціалістів на Баугауз, які називали його «церквою марксизму», Ґропіус емігрує до Англії, а в 1937 році переїжджає до Кембриджа в США, де працює професором архітектури у вищій школі дизайну Гарвардського університету.
У 1946 році Ґропіус заснував групу «The Architects Collaborative, Inc.» (TAC). Результатом роботи цієї групи став Освітній центр Гарвардського університету в Кембриджі (англ. Graduate Center der Harvard University in Cambridge) (1949–1950). Серед гарвардських учнів Ґропіуса — плідний Йєо Мінь Пій.
В останні роки життя Ґропіус повертається в Берлін, де проєктує дев'ятиповерховий житловий квартал у районі Ганзи у 1957 році в рамках будівельної виставки «Інтербау» (нім. Interbau). Увігнутий південний фасад і відкритий перший поверх вважається типовим прикладом так званого пізнього модерну. У цьому будинку відбуваються найпрестижніші виставки Берліну[4]. У 1963 році Ґропіус удостоюється звання почесного доктора Вільного університету Берліну.
Ґропіус помер 5 липня 1969 року в Бостоні, США.
Робота | Зображення | Розташування | Рік |
---|---|---|---|
Завод «Фагус» (спільно з Адольфом Меєром) |
Альфельд, Німеччина | 1910-1911, 1924–1925 | |
Оформлення павільйону німецького Веркбунду на Всесвітній виставці в Генті золота медаль виставки |
Гент, Бельгія | 1913 | |
Проєкт виставкового приміщення Об'єднаних майстерень з образотворчого та прикладного мистецтва | Берлін, Німеччина | 1913 | |
Проєкти оформлення спальних залізничних вагонів нового типу, випущених на заводах Кенігсберга, і легкових автомобілів для автомобільної фірми в Кельні | 1913 | ||
Проєкти житлових і фабричних будівель у Віттенберзі, Франкфурті-на-Майні, Позені, Відні, Берліні та Померанії (усі у співавторстві з А. Меєром) | 1913 | ||
Адміністративно-фабричний корпус і машинна зала «Зразкової фабрики» для виставки Німецького союзу ремісничих підприємств в Кельні (у співавторстві з А. Меєром) | 1914 | ||
Фабричні, торговельні та громадські споруди в Померанії | 1914 | ||
Будинок Баумфельда в Берліні (проєкт у співавторстві з А. Меєром; будівництво спільно з учнями Баухауса) | 1919 | ||
Проєкт пам'ятника жертвам березневого повстання у Ваймарі | ![]() |
Веймар, Німеччина | 1921 |
Конкурсний проєкт будівлі взуттєвої фабрики в Ерфурті (у співавторстві з А. Меєром, друга премія) | 1921 | ||
Корпус заводу сільськогосподарської техніки «Gebr. Kappe & Co.», Альфельд | 1922–1924 | ||
Житловий будинок професора доктора Фелікса Ауербаха, Єна | 1924 | ||
Будинок муніципального театру в Єні, ряд житлових будинків в Єні, Тюрінгії, Берліні, Альфельді | 1923–1924 | ||
Проєкт будівлі редакції «Чикаго трибюн» (у співавторстві з А. Меєром) | 1923–1924 | ||
Будинок Баугаузу проєкт у співавторстві з А. Меєром; будівництво спільно з учнями Баугаузу |
Дессау | 1925–1926 | |
Викладацький корпус («Дім майстрів» — «Meisterhäuser») Баугаузу в Дессау | 1925–1926 | ||
Оформлення виставки німецького Веркбунду в Стокгольмі | 1926 | ||
Житлове селище Тертен (Törten) в Дессау | 1926–1928 | ||
Проєкт будівлі «Тотального театру» для Берліна відповідно до ідей Е. Пискатора | 1927 | ||
Дві будівлі в виставковому житловому селищі «Вайсенгоф» в Штутгарті | 1927 | ||
Будинок Терези Цукеркандл (Therese Zuckerkandl), Єна | 1927–1929 | ||
Врегулювання житлової забудови в районі Даммерсток в Карлсруе | 1928–1929 | ||
Проєктування рядової забудови житловими будинками в районі Сіменсштадт під Берліном | 1929–1930 | ||
Оформлення павільйону німецького Веркбунду в Парижі | 1929–1930 | ||
Проєкт оформлення легкового автомобіля «Адлер» | 1929–1930 | ||
Конкурсні проєкти будівель театру для Харкова та Палацу Рад для Москви | 1930 | ||
Приватна архітектурна практика в Лондоні (у співавторстві з М.Фраєм) | 1934–1937 | ||
Будинок Ґропіуса (англ. Gropius Haus) | ![]() |
Лінкольн, Массачусетс, США | 1937 |
Packaged House System (у співавторстві з Конрадом Ваксманом) у Лінкольні, Массачусетс | 1941–1943 | ||
Корпус для аспірантів в Гарвардському університеті (у співавторстві з Брауном, Лайфордом і Фробесом) | 1948–1950 | ||
Ряд проєктів меблів для австрійської фірми «Тоне» | 1950 | ||
Проєкти будинків «Бостон-центру» в Бостоні і офісу МакКормік в Чикаго | 1953 | ||
Житловий будинок Stichweh у Ганновері | 1952–1953 | ||
Проєкти будівель початкових шкіл для штату Массачусетс | 1954–1959 | ||
9-и поверховий житловий будинок для виставки «Інтербау» в Західному Берліні (спільно з «ТАС» і В. Ебертом) | |||
Проєктування і будівництво комплексу Багдадського університету (спільно з «ТАС» і Р. Макмілланом) | 1957 | ||
Хмарочос Pan-Am на Мангеттені | 1957/59 | ||
Планування «містечка Ґропіуса» в тодішньомук Західному Берліні | з 1960 (пізніше змінено) | ||
Будівля посольства США в Греції | Афіни, Греція | 1956–1961 | |
Проєкт будівлі «Моніка» на пл. Пікаділлі в Лондоні | 1961 | ||
Фабрика порцеляни Rosenthal у Ротбюль | 1965 в Сельбе | ||
Скляний Собор (офіційно: Thomas Glaswerk) | 1968 в Амберг | ||