Knowledge Base Wiki

Акорд в музиці (італ. accordo — узгоджую) — ритмічно одночасне сполучення кількох (не менше трьох) різних за висотою звуків.

В класичній гармонії акордом вважається лише таке сполучення звуків, в якому звуки розташовані по терціях, або можуть бути розташовані шляхом перенесень на октаву. Таке визначення вперше висунув Й. Г. Вальтер в 1732 році. При цьому звуки, що не можуть бути розташовані по терціях, в класичній гармонії вважаються неакордовими.

В той же час в старовинній музиці (до Вольтера), а також в багатьох випадках — в музиці ХХ століття, акордом називається будь-яке сполучення тонів, що звучать одночасно. В сучасній музиці передбачається також послідовне виконання акорду, в якій ноти акорду граються не одночасно, а одна за одною — арпеджіо.^[1]

Залежно від кількості різнойменних звуків, що можуть бути розташовані по терціях, акорди поділяються на:

• тризвуки (3 звуки),
• септакорди (4 звуки),
• нонакорди (5 звуків),
• ундецимакорди (6 звуків) і
• терцдецимакорди (7 звуків).

Нижній звук акорду називають основним тоном, інші звуки отримують назву згідно з інтервалом, що вони утворюють з основним тоном. Будь-який звук акорду може бути подвоєним (потроєним), або перенесеним в іншу октаву. Якщо основний тон акорду перестає бути нижнім — відбувається обернення акорду.

Залежно від основного тону кожен акорд має назву записану латинськими літерами: С(До), D(Ре), E(Мі), F(Фа), G(Соль), A(Ля), H,B(Сі).

Акорд може бути розташованим тісно або широко. При тісному розташуванні сусідні голоси (крім басу) віддалені на інтервал секунди, терції, або кварти, при широкому — на інтервал квінти (павер-акорд або квінтакорд — E5, G5, A5), сексти (секстакорд — A6, B6, C6) або септими (септакорд — D7, E7, F7).^[1] Бас із тенором може утворювати будь-який інтервал. Зустрічаються також акорди в змішаному розташуванні.

В атональній музиці (див. атональність) акорди класифікують за інтервальним складом. Розрізняють акорди секундової (т. зв. кластери), терцевої (а також політерцевої), квартової та змішаної структури.

• Табуляція

• Гармонія. Ч.1 : Діатоніка: навч. посібник для вузів культури і мистецтв III—IV рівнів акредит. / М. М. Лемішко ; Львів. держ. муз. акад. ім. М. В. Лисенка. — Вид. 2-ге, доп . — Вінниця: Нова книга, 2010 . — 224 с. : нотн. іл. — ISBN 978-966-382-263-1 (читати он-лайн)
• Загальні основи музики: (теорія музики) / Станислав Людкевич. — Коломия: Накладом «Заг. книгозбірні», 1921. — 136 с. (читати он-лайн, див. с. 73)
• Практичні поради з вивчення гармонії: методичні рекомендації для вищих навчальних закладів культури і мистецтв I—II рівнів акредитації / Л. М. Сисак, М-во культури України, Держ. методичний центр навч. закладів культури і мистецтв України . — Вид. 2-ге, перероблене та доп . — Вінниця: Нова книга, 2012 . — 88 с. — Бібліогр.: с. 87. — ISBN 978-966-382-411-6 (читати он-лайн)

• Акорд [Архівовано 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
• Акордика [Архівовано 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
• Акорд [Архівовано 24 листопада 2016 у Wayback Machine.] / УРЕ

Це незавершена стаття про музику. Ви можете допомогти проєкту, .